| Управлінська діяльність керівника школи
Докорінне реформування системи освіти, шляхи якого вказані у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст., нерозривно пов'язане з оптимізацією системи управління освіти на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях. Реформування управління освітою передбачає створення цілісної системи, якій були б властиві гнучкість, демократизм, мобільність, здатність до самоорганізації, тісна співпраця органів державного управління з освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ та громадського самоврядування.
Під управлінням слід розуміти регулювання процесів, які відбуваються в певній системі. Саме слово "управління" означає свідому діяльність: вироблення рішень, перетворення їх у життя, регулювання системи відповідно до поставленої мети, підбиття підсумків діяльності, систематичне одержання, переробка і використання інформації. Управління є тією рушійною силою, яка націлена на активізацію людини через створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу.
Щодо школи термін "управління" означає цілеспрямований і планомірний вплив на колектив загалом, на окремих працівників та учнів з метою організації й координації їхньої діяльності, правильного здійснення навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності.
Нині управління школою має державно-громадський характер, грунтується на тісній співпраці державних органів і органів громадського самоврядування. Демократизація управління школою означає істотне розширення прав учителів та педагогічних колективів, відмову від жорсткої централізації і регламентації всіх сторін шкільного життя, дальший розвиток колегіальності керівництва, здійснення принципів звітності й виборності керівників, заміну адміністративно-командних методів управління методами і формами демократичного обговорення і прийняття рішень.
Управління освітою, школою — складний динамічний процес, система педагогічних впливів, які передбачають;
- комплексний аналіз досягнень і недоліків у навчально-виховному процесі;
- використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в організації навчально-виховного процесу в школі;
- цілеспрямовані дії шкільного колективу, кожного учня;
- надання допомоги учнівським організаціям у трудовій підготовці учнів;
- підвищення педагогічної культури батьків;
- одержання інформації про діяльність учителів і учнів.
Процес управління має такі особливості:
- динамічність (гнучкість) — це властивість процесу управління змінюватися залежно від завдань, які стоять перед колективом;
- сталість процесу управління — це стабілізація, збереження традицій в організації навчально-виховного процесу, наступності у прийнятті управлінських рішень;
- циклічність і послідовність управлінських операцій — це постановка мети, збір інформації про стан об'єкта управління, планування дій, вибір варіанта дій, контроль і аналіз результатів;
- дискретність виявляється в тому, що процес управління . проходить нерівномірно: спочатку накопичується потенціал впливів при постановці мети і зборі інформації, а потім відбуваються активні практичні дії керівника.
Демократизація сучасної школи можлива лише за наявності оптимальної структури внутрішнього управління. Структура — це внутрішня організація цілісної системи, яка є специфічним способом взаємозв'язку, взаємодії, взаємодоповнення компонентів, які її утворюють. Структура управління школою — це відповідне розміщення в ньому керівників школи, педагогів, учнівських організацій та органів самоврядування, батьків і громадськості, які мають чітко визначені функціональні обов'язки.
У загальношкільному управлінні можна виділити кілька рівнів лінійного управління, які виступають як ієрархічна система. Вищий рівень цієї системи забезпечує директор. Як єдиноначальник, він здійснює безпосередню управлінську діяльність, а саме: забезпечує добір і розстановку кадрів, здійснює внутрішній контроль, надає допомогу учнівському колективу, організовує роботу з батьками, звітує про роботу школи тощо.
Другий рівень управління здійснюють заступник директора, який реалізує управлінські рішення.
Третій рівень управління реалізують учителі, вихователі, класні керівники, методичні об'єднання, громадські організації. Учитель займає центральне місце в системі управління, оскільки він найближче знаходиться до учнів і через його працю реалізуються управлінські рішення директора школи.
Четвертий рівень управління становить учнівський колектив (учнівські організації).
Усі елементи ієрархічних рівнів внутрішкільного управління знаходяться в тісній взаємодії, впливають на вчителів, учнів, батьків, громадськість.
Безпосереднє управління середньою загальноосвітньою школою як державною установою здійснює ії директор, який призначається на посаду органом державного управління. Його обов'язки чітко визначені в Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (Освіта, 1993, 3 вересня), де вказано, що директор забезпечує реалізацію державної освітньої політики, розпоряджається шкільним майном і коштами в установленому порядку, затверджує кошторис та його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в банках, розпоряджається кредитами, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного процесу, організовує і контролює навчально-виховний процес, відповідає за якість роботи педагогічного колективу, охорону дитинства і праці, створює умови для позакласної та позашкільної виховної роботи, призначає і звільняє своїх
заступників і педагогічних працівників, затверджує їхні посадові обов'язки та правила внутрішнього розпорядку (разом із профспілковим комітетом), створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, несе відповідальність за свою діяльність перед колективом школи, батьками, місцевими органами влади. Успіх управління школою залежить від позиції директора, стилю його роботи, компетентності, переконаності в необхідності демократизації управління. Директор-демократ усвідомлює потребу в шкільній раді, терплячий до критики, уміє вести діалог, не протиставляє себе колективу, спирається на колективну думку, діє обдумано і послідовно.
^ Складові професіограми директора
Директор повинен бути професійно компетентним, ерудованим у питаннях управління, педагогіки, психології, логіки, філософії, народознавства.
Директор повинен знати освітні нормативні документи, найефективніші шляхи та засоби розв'язання шкільних проблем, шляхи відродження національної культури й виховання національної свідомості учнів.
Директор повинен володіти технологією управління, методикою педагогічного аналізу, методами обробки інформації, методикою колективного творчого виховання.
Директор повинен мати чітке уявлення про мету й завдання освіти, структуру й функцію управління, а також види інформації.
Директор повинен бути обізнаним з основними шляхами реформування освіти, проблемами соціального й економічного розвитку в Україні.
Директор повинен уміти організувати самоуправління, створити умови для співпраці, планувати роботу, приймати педагогічні й управлінські рішення, стимулювати працю педагогів.
Директор повинен мати моральне право керувати педагогічним колективом.
Ураховуючи реальні кадрові й матеріальні можливості, директор повинен справедливо розподіляти навчальне навантаження й доручення, оцінювати трудову діяльність учителів на основі вироблених колективом критеріїв успіху, відмовитися від гасел, закликів, залучати колективну думку для роботи школи, створювати творчі групи вчителів для реформування школи, розвивати самоуправління, бути зразком працездатності для педагогічного колективу, здатним до ризику та взяття відповідальності на себе.
В умовах входження нашої країни в ринкові відносини природно змінюються цілі і завдання управління загальноосвітнім навчальним закладом. Так, з’явилися завдання, які вимагають урахування зовнішніх зв’язків, загальної середньої школи, прогнозування її розвитку, створення умов для процесів самоорганізації і самоуправління керованих об’єктів. Це викликає появу нових підходів, способів і засобів реалізації загальних функцій управління. Ще до недавнього часу процес шкільного управління характеризувався п’ятьма функціями: педагогічний аналіз, планування, організація, контроль, регулювання. Зараз всі розуміють, що простого педагогічного аналізу занадто мало для управління сучасною школою. Функція педагогічного аналізу доповнюється і збагачується, тому що передбачає не тільки пошук недоліків, а й невикористаних резервів, які створюють основу прогнозування розвитку навчального закладу.Це дає змогу визначити мету управління. Тому першою функцією є цілевстановлення і прогнозування, яка має такі складові:
- внутрішній і зовнішній аналіз умов існування школи та поточного стану її діяльності; -визначення мети і завдань діяльності школи
-накреслення шляхів поточного коригування роботи;
-визначення способів вимірювання результатів діяльності.
Функція планування теж модернізується в планування і програмування.
Функція організації управління – це дії керівника по створенню мотиваційної основи праці виконавців. Тому ця функція дістає назву «організація і мотивація». Сучасне управління поєднує функції контролю і регулювання, які виконуються як за процесом, так і за результатом.
Однією з вимог системного підходу до управління школою є підвищення культури управління директора.
Без культури не може бути демократизації, і відповідно не може бути цілеспрямованої роботи по створенню правової демократичної держави.
Директор – це керівник закладу, де взаємодіють учні, учителі, батьки, тому його першочерговим обов'язком є безконфліктне спілкування з ними, що можливе за умов високої загальнолюдської і професійної культури не тільки в реалізації своїх управлінських функцій, але й в повсякденному спілкуванні з іншими. Керівник школи має добре знати теоретичні основи управління, постійно поповнювати свої знання з різних сфер діяльності, оволодівати новими методами і прийомами роботи з членами педагогічного колективу
Управління школою – постійно функціонуючий, динамічний процес, що діє за певним алгоритмом, починаючи із збору, обліку й переробки інформації до планового здійснення завдань внутрішкільного контролю і внесення оперативних змін в раніше намічені плани й програми. У відповідності з цим культура процесу управління має включати цілий ряд професійних вимог, сукупність яких свідчить про вміння керівника застосовувати в своїй практичній діяльності всі ті теоретичні положення, які перелічені вище і, відповідно, становлять основу його професійної придатності.
Процес управління, як відомо, передбачає ряд функціональних обов'язків керівника, в тому числі визначення цілей, завдань, що стоять перед колективом; вироблення певної програми наступної роботи, організаційних заходів щодо його виконання і, нарешті, систематичного контролю, який супроводжується оперативним регулюванням. Зрозуміло, що кожна з цих функцій вимагає високої виконавської культури, що цілком і повністю залежить від наявності певних знань і вмінь у керівника школи, а також його найближчих помічників, від майстерності і педагогічного таланту працювати з людьми. Керівник колективу повинен розуміти, що людина – система більш складна, ніж будь-яка кібернетична конструкція, і вона вимагає справжнього культурного звертання до себе
Суттєвим елементом управлінської культури є чіткий режим роботи адміністрації школи, висока культура прийому відвідувачів, проведення всіляких нарад і засідань, розгляд листів і усних заяв батьків, розмов по телефону і ряду інших заходів, що визначають складне і багатогранне життя школи.
Управління навчально-виховним закладом здійснюється, спираючись на слідуючі принципи управління освітою і школою.
Державність управління школою як принцип полягає в тому, що розвиток освіти, фінансування здійснюється в певному порядку. У Положенні про школу (2001 р.) зазначається, що школа є автономною в організації навчально-виховного процесу, юридично і фінансово самостійною у своїй діяльності. Вона діє відповідно до Конституції України, Закону "Про освіту", а також нормативних актів Міністерства освіти і науки України, типового та шкільного статутів. Кожна школа на основі типового статуту розробляє свій статут, у якому зазначається мета діяльності школи, норми і правила життя закладу, його особливості, перспективи розвитку, права і обов'язки членів колективу.
Демократичність управління школою полягає в поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція (серпнева) педагогів, батьків, учнів (старшокласників), громадськості. У школі створюється традиційна педагогічна рада. Статут школи, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про школу є демократичною правовою базою школи.
Гласність управління та його відкритість полягають у тому, щоб рішення педагогічної ради, плани роботи школи, розподіл між учителями годин, звільнення і прийом на роботу вчителів відбувалося відкрито, щоб у школі не було конфліктних ситуацій, панувала справедливість.
Регіональність школи полягає не лише в її розташуванні (місто, село, селище міського типу), а й у належності до того чи іншого регіону України (Донбас, Слобожанщина, Південь, Центральна Україна, Галичина, Закарпаття, Буковина, Полісся), кожен із яких має свою специфіку життя, побут, діалект, національні особливості, традиції. Усе це зумовлює створення в школі культурно-освітніх центрів (інтер'єру, музеїв), організації гуртків, хорів, фестивалів народного співу та музики.
Науковість — опора на положення педагогіки, психології та інших наук про навчання, виховання, освіту.
Гуманізація — максимальна відповідальність усіх, хто управляє школою, за створення оптимальних умов для успішного навчання і виховання учнів, а також створення гуманних стосунків у дитячому і педагогічному колективах.
Особливість управління сучасною школою полягає в тому, що воно повинне забезпечувати не тільки успішне функціонування закладу, а і його якісний розвиток в умовах оновлення та демократизації суспільства. Центральною ланкою, серцевиною наукового управління, керівництва та контролю єпланування. Саме добре продумане планування дає можливість успішно здійснювати навчально-виховний процес, управління ним і контроль реалізації конкретних завдань. Ефективна, раціональна організація всього шкільного життя, якісне виконання функцій усіма учасниками навчально-виховного процесу залежать від ясності перспектив, конкретності вирішувальних задач, чіткого розподілу обов’язків і вмілої, оперативної координації роботи. Усе це можливе за наявності чітких, продуманих цільових освітніх програм, які дають можливість швидко вносити корективи, мобілізувати різноманітні ресурси для досягнення поставленої мети. Система планування, що заснована на взаємодії всіх ланок, підрозділів та учасників навчально-виховного процесу, забезпечує координацію їх діяльності, єдність вимог, контролю та взаємо контролю в процесі роботи, сприяє досягненню ефективності та вдосконаленню навчально-виховного процесу й забезпечує планомірний розвиток школи.
Продумане планування роботи школи — важлива умова її раціональної діяльності. Воно здійснюється на основі глибокого аналізу наслідків діагностичного анкетування її працівників. Плануючи роботу школи, необхідно керуватися такими принципами, як: науковість (опора на закони суспільного розвитку, дані сучасної науки, вимоги до наукової організації праці, передовий педагогічний досвід); цілеспрямованість і перспективність (аналіз досягнутого, творчість, визначення шляхів розв'язання проблем); системність (співвідношення перспективного і поточного планування, координація планів усіх рівнів управління освітою); наступність і послідовність у діяльності (врахування досягнень та недоліків); конкретність (визначення актуальних питань); встановлення термінів виконання і передбачення системного контролю; демократизація й гласність (залучення до планування всього педколективу, батьків та органів громадського самоврядування, обговорення і колективне схвалення планових заходів); неперервність (поєднання перспективного й оперативного планування); єдність планування і виконання; реальність планових завдань; економічність та оптимальність.
У практиці загальноосвітніх шкіл склалася така система загальношкільного планування:
1. Перспективний план роботи школи.
2. План роботи школи на навчальний рік.
3. Календарний план роботи школи на півріччя або чверть.
4. Графіки загальношкільних заходів. .
5. Розклади уроків і позаурочних занять.
6. Плани роботи учнівських організацій.
Перелічені плани повинні бути погодженими, наступними, лаконічними, конкретними, стислими, хронологічно послідовними.
Директор сучасної школи – це не просто посада керівника, але й велике педагогічне мистецтво. Робота керівника будь-якого колективу складна і відповідальна, у директора школи – особлива місія. Сьогодні він покликаний поєднувати в одній особі вчителя, методиста, державного інспектора, господарника, організатора навчально-виховного процесу, чуйного й уважного наставника дитячого і дорослого колективу. Це вимагає не тільки всебічних знань, досконалого володіння наукою управління, але й високої професійної культури, справжньої самовідданості і безмежної відповідальності за доручену справу
Робота директора школи сьогодні потребує нового мислення, що зв’язане з проникненням менеджменту в управлінську діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Право керувати – високе право, і його треба заслужити високим професіоналізмом, належним рівнем володінням культурою управління, чесною і самовідданою працею. А для цього треба навчитися поважати людей, бути стриманим, чуйним і доброзичливим до них, вміти слухати і чути вчителя, завжди відчувати “биття пульсу” шкільного колективу. |
